Перемога в конкурсі "Герої не вмирають"

ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ Про підсумки обласного військово-патріотичного конкурсу, присвяченого героям-захисникам незалежної та суверенної України,„Герої не вмирають”  Нагороджено дипломами Департаменту переможців конкурсу та їх керівників:                                         І місце   Пошукова група Тимошівської загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів імені Кароля Шимановського Кам’янської районної ради, за роботу „Ситник Святослав Веніамінович, борець за незалежну та суверенну Україну”. та керівники учнів-переможців обласного військово-патріотичного конкурсу, присвяченого героям-захисникам незалежної України „Герої не вмирають”  Щекань Марина Сергіївна, заступник директора з виховної роботи, Погоріла Світлана Олександрівна, бібліотекар Тимошівської загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів імені Кароля Шимановського Кам’янської районної ради, за роботу „Ситник Святослав Веніамінович, борець за незалежну та суверенну Україну”. Список лауреатів  обласного військово-патріотичного конкурсу, присвяченого героям-захисникам незалежної України „Герої не вмирають” 1. Волонтерський загін „Турбота” Вербівської загальноосвітньої ніколи І-ІІІ ступенів Кам’янської районної ради, за роботу „Герой Холодноярської республіки”. 2. Клочанка Назар, Дяченко Юрій, учні Жаботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кам’янської районної ради, за роботу „Федір Швець - активний діяч Української національно-демократичної революції”. Пошукова робота на тему «О, воїне безсмертний, вклоняюся тобі я знов і знов!» членів гуртка «Краєзнавець» учениць 11-В класу Бухтій Анни та Ткаченко Олени Кам'янської ЗОШ№1 стала учасником в обласному військово-патріотичному конкурсі «Герої не вмирають», присвяченому борцям за незалежність України у ХХ та ХХІ столітті. Науковими керівниками були: керівник гуртка «Краєзнавець» учитель історії Поліщук М.В., заступник директора з виховної роботи Клименко Ж.Ю., учитель захисту Вітчизни Клименко О.В.

Всеукраїнський учнівський конкурс юних суспільствознавців «Кришталева сова»

У 2016–2017 навчальному році V Всеукраїнський учнівський конкурс юних суспільствознавців «Кришталева сова» відбудеться 17 грудня 2016 року.

Інформація щодо проведення конкурсу та матеріали для підготовки           будуть надіслані ОІППО, а також висвітлені в мережі Інтернет на сайті http://gromad-osvita.org.uaТелефони оргкомітету: 044 5201207; 0965501273або e-mail: kryshtalevasova@gmail.com.

Науково-практична Інтернет-конференція «Велетні духу українського» присвяченої річницям від днів народження І.Франка, М.Драгоманова та М.Грушевського

  Відповідно до плану роботи інституту в вересні 2016 року на Черкаському освітянському порталі (сайті Черкаського ОІПОПП ЧОР) буде проходити науково-практична Інтернет-конференція «Велетні духу українського», присвячена річницям від днів народження І.Франка, М.Драгоманова та М.Грушевського.

До участі у заході запрошуються науковці, методисти Р(М)МК, керівники загальноосвітніх навчальних закладів, дошкільних навчальних закладів та педагогічні працівники, які мають теоретичні та практичні напрацювання із зазначеної проблеми.

У серпні вересні 2016 року вся українська громада святкує річниці від дня народження Михайла Петровича Драгоманова (175-ти річчя), Івана Яковича Франка (160-ти річчя) та Михайла Сергійовича Грушевського (150-ти річчя) – видатних представників української культури, педагогіки, науки, громадських та політичних діячів, авторів українського національного модерного відродження. Їхня праця, досвід – це не тільки історія наукової чи громадської думки, а й цілком сучасний, із сьогоднішніх позицій погляд на загальну проблему українського націотворення, становлення інституту патріотизму, навчання і виховання сучасної молоді у дусі українського народознавства.

Для розгляду пропонуються такі питання:
Ідея національного відродження у працях М.Драгоманова / І.Франка / М.Грушевського.
Педагогічні погляди М.Драгоманова / І.Франка / М.Грушевського.
Культурно-просвітницька діяльність М.Драгоманова / І.Франка / М.Грушевського.

Статті та матеріали для участі в Інтернет-конференції просимо надсилати із 12 до 19 вересня 2016 року на адресу: stepanova76@ukr.net

(із позначкою «Інтернет_конференція»).

Матеріали Інтернет-конференції будуть розміщені із 22 вересня 2016 року на Черкаському освітянському порталі у розділі «Конференції, семінари. – Інтернет-заходи». Кращі роботи ввійдуть до окремої збірки. Учасники Інтернет-конференції, матеріали яких будуть розміщені на сайті із високим рейтингом (70% і більше оригінального тексту), отримають сертифікати і електронний варіант збірки.

Вимоги до оформлення матеріалів: шрифт Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5, усі поля – 2 см, редактор Word. 2003, автоматичні переноси не застосовувати, текст вирівняти по ширині сторінки. Між словами та знаками допускається тільки один пробіл.

На першій сторінці в правому верхньому куті вказати прізвище, ім’я, по батькові (повністю), повну назву посади та навчального закладу, під ним по центру – назва статті великими літерами (напівжирним шрифтом), нижче через рядок – курсивом анотація (до 5 рядків) українською мовою.

Далі, з абзацу, основний текст. Після тексту статті обов’язково подається список літератури. Посилання на джерела – у квадратних дужках за таким зразком [5, с.175]. Перша цифра – порядок джерела в списку літератури, а друга – номер сторінки.

Загальний обсяг статті до 7 сторінок. Додатки у основний текст статті не входять. Фотографії подавати окремо від основного тексту і обов’язково із підписом.

Автори статей несуть відповідальність за зміст і достовірність поданих матеріалів. Редакційна колегія залишає за собою право відхиляти статті, які не відповідають зазначеним вимогам.

Довідки за телефоном (0472) 64-05-90, та електронною поштою: stepanova76@ukr.net

.

150-річчя від дня народження Михайла Грушевського

У вересні 2016 року на державному рівні відзначатиметься 150-річчя від дня народження видатного українського державного та політичного діяча, Голови Центральної Ради Української Народної Республіки, першої у ХХ столітті незалежної Української держави, історика і організатора української науки Михайла Грушевського.

Указом Президента України затверджено план заходів з підготовки та відзначення 150-річчя видатного українського діяча.
«З метою вшанування та утвердження традицій боротьби за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, засвідчення вдячності всім творцям і захисникам Української держави, виявлення поваги до унікального наукового доробку, здійсненого в руслі європейської інтелектуальної традиції, та у зв'язку зі 150-річчям від дня народження Михайла Грушевського – видатного українського державного та політичного діяча, Голови Центральної Ради Української Народної Республіки, першої у XX столітті незалежної Української держави, історика і організатора української науки», – йдеться в указі.


Відповідно до Указу Президента України буде створено Організаційний комітет, до складу якого увійдуть представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості, науковців. Серед заходів з відзначення 150-річчявід дня народження видатного українця – проведення у вересні 2016 року Днів Михайла Грушевського в Україні; проведення у м. Києві та інших населених пунктах урочистостей за участю представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості, науковців, церемонії покладання квітів до пам’ятника М.Грушевському у м. Києві, а також до пам’ятних знаків, установлених на честь видатного українця в інших населених пунктах держави.


Також заплановані конференції, круглі столи, наукові читання, присвячені популяризації наукової, державотворчої та історико-культурної спадщини М.Грушевського, буде забезпечено проведення відповідних заходів в іноземних державах, зокрема в Республіці Польща, Грузії, Чеській Республіці та Республіці Австрія. На відзнаку 150-річчя від дня народження видатного українця буде викарбовано та введено в обіг в установленому порядку ювілейну монету, випущено в обіг поштову марку та конверт.

Грушевський Михайло Сергійович (нар. 17 (29) вересня 1866(18660929) ‒ 24 листопада 1934, Кисловодськ, РРФСР) – вчений світового рівня, творча спадщина якого нараховує близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етнографії, археології, фольклору.

 Народився Михайло Грушевський в м. Холм (нині м. Хелм, Польща). З часом його родина переїхала на Кавказ, де Михайло навчався у 1-й Тифліській класичній гімназії. У 1890 році закінчив історичне відділення історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира. В університеті Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. За успіхи в науковій роботі його залишили на кафедрі для подальшої наукової та педагогічної роботи як професорського стипендіата. У травні 1894 р. він захистив магістерську дисертацію і отримав ступінь магістра. Того ж року за рекомендацією Антоновича Михайла Грушевського призначили на посаду ординарного професора кафедри всесвітньої історії Львівського університету. Саме у Львові М.Грушевський розпочав активну науково-організаторську діяльність, написав численні наукові праці та видав томи документів з історії України. Він створив власну наукову школу. М.Грушевський активно займався громадсько-політичними справами, був одним із засновників Української національно-демократичної партії (1899). Підтримував ідею автономії українських земель у складі Австро-Угорщини.

Після революції 1905-1907 рр. М. Грушевський переніс свою діяльність до Києва. В ніч з 3 на 4 березня 1917 р. під тиском революційних подій в Росії в Києві утворилася Українська Центральна Рада (УЦР). Період існування та діяльності Центральної Ради став періодом найвищого злету політичної, громадської та державної діяльності М. Грушевського. Він одним з головних ідеологів української революції, творцем її концепції й разом з УЦР пройшов шлях від вимог обмеженої національно-територіальної автономії до становлення самостійної України.

 Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Згідно з Другим Універсалом Центральна Рада почала розробку закону про автономний устрій України. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 р. Четвертим Універсалом — повну політичну незалежність та суверенітет української держави. Під керівництвом М. Грушевського урядом УНР приймалися важливі рішення про державні атрибути, а також здійснювався конституційний процес. Він особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Однак цьому документу не судилося бути втіленим, бо того ж самого дня в Києві стався державний переворот на чолі з П. Скоропадським і М.Грушевському довелося перейти на нелегальне становище. Ліквідація УЦР поклала край державній діяльності М. Грушевського. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею.

У березні 1919 року емігрував до Праги, потім до Відня. В еміграції М. Грушевський продовжував свою публіцистичну та наукову діяльність. Крім того, він долучився до створення міжнародної організації – Комітету незалежної України, яка інформувала світову громадськість про політичні цілі українського народу, а також заснував у Празі Український соціологічний інститут.

У грудні 1923 р. М. Грушевського заочно було обрано академіком кафедри історії українського народу Всеукраїнської Академії наук України (ВУАН), а на початку березня 1924 р. за дозволом ЦК КП(б)У вчений повернувся в Україну, де розгорнув активну діяльність в напрямку розбудови радянської історичної науки. В цей час історик продовжував працювати над своїми фундаментальними працями – «Історія України-Руси» та «Історія української літератури».

З осені 1929 року почався погром наукових установ, створених М.Грушевським. Одночасно почалася критика історичних і політичних поглядів вченого. 7 березня 1931 р. М. Грушевський переїхав до Москви, а 23 березня його заарештували та звинуватили у керівництві неіснуючою контрреволюційною організацією «Український національний центр». Він визнав себе винним і невдовзі його звільнили з-під арешту. Однак здоров’я М. Грушевського та його моральні сили були підірвані.

У жовтні 1934 р. він поїхав лікуватися до одного з кисловодських санаторіїв. Несподівано вчений захворів і невдовзі після операції помер. Його тіло було перевезене до Києва та поховане на Байковому цвинтарі.

75 роковина трагедії Бабиного Яру

Одна з трагічних сторінок історії Голокосту в України - масового вбивства євреїв 29 - 30 вересня 1941 року у Бабиному Яру в Києві. 12 серпня Петро Порошенко видав Указ, що передбачає низку заходів, присвячених роковинам трагедії.

Метою відзначення є «вшанування жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації столиці України, - мирних жителів усіх національностей, військовополонених, учасників українського визвольного руху, а також для об'єднання зусиль суспільства щодо запобігання повторенню злочинів проти людяності, задля єднання народу навколо ідеї побудови в Україні правової європейської держави, здатної захистити всіх своїх громадян, на підтримку українських та міжнародних громадських ініціатив».

План ушанування включає проведення жалобних заходів на території Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр"; створення у Меморіальному комплексі "Національний музей історії України у Другій світовій війні" тематичної експозиції, проведення у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури тематичних уроків, лекцій, бесід, виставок, експозицій, інших заходів про трагічні події у Бабиному Яру. Також пропонується випустити в обіг відповідні поштову марки і конверт, організувати видання, передачі на ТБ та радіо.

Роковини трагедії стали приводом повернутися до питання розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр". Зокрема, уточнення меж та зон охорони заповідника, опрацювання питання щодо можливості їх розширення, а також уточнення переліку пам'яток, інших об'єктів, що знаходяться на території заповідника. Спробують розглянути також можливість створення музею історії Бабиного Яру та його розміщення.

Довідка: Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистами євреїв та ромів, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, а також радянських підпільників, членів Організації українських націоналістів, душевнохворих, заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, зондеркоманда 4а айзнатцгрупи С під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за участі 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції розстріляли там майже 34 тисячі євреїв.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися аж до звільнення Києва від окупації. У 1941—1943 роках тут розстріляно 621 члена ОУН, серед них відому поетесу Олену Телігу. Усього протягом двох років у Бабиному Яру було розстріляно від 100 до 150 тисяч осіб, дві третини з яких склали євреї. Перед відступом нацисти примусили в’язнів Сирецького табору викопувати та спалювати трупи.

Детальніше про Бабин Яр, і зокрема про історію та проблеми меморіалізації місця масових розстрілів можна прочитати на сайті Українського інституту національної пам’яті.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ПРОВЕДЕННЯ 29-30 ВЕРЕСНЯ 2016 р.

«УРОКУ ПАМ’ЯТІ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ

ТА «БАБИНИХ ЯРІВ» УКРАЇНИ»

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи.

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії.

75-та річниця трагедії Бабиного Яру відзначається в Україні на високому державному рівні.

24-29 вересня 2016 р. буде здійснено  проект, розроблений організацією «UkrainianJewishEncounter»(«Українсько-єврейська зустріч», Канада – Україна) у співпраці з українськими науковими та освітніми інституціями, Міністерством освіти і науки України. Ідея, основні завдання та заходи проекту були погоджені з Президентом України та українським Урядом. Програмою передбачено, зокрема, організацію та проведення наступних заходів:

- Міжнародного наукового симпозіуму «Бабин Яр: історія, пам’ять»;

- презентації спеціального видання книги, присвяченій трагедії Бабиного Яру та історичній пам’яті про неї;

- Меморіального архітектурного проекту;

- вшанувального концерту в Національній опері України;

- Міжнародного молодіжного освітньо-культурного проекту «Бабин Яр: пам’ять і сучасний світ»;

- Міжнародного конкурсу творчих робіт вчителів, учнів та студентів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності»;

- мистецьких виставок, кінопоказів, презентацій документальних фотографій тощо.

У системі освіти України також заплановано низку заходів, що включають семінари для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, для студентів вишів, освітньо-музейні виставки тощо.

Відповідно до методичних рекомендацій   Міністерства освіти і науки України  щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах України від 17.08.2016р. № 1/9-437 пропонується проведення 29-30 вересня «Уроків пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України».

На цих заняттях варто згадати події Другої світової війни та злочини тоталітарних режимів, які є організаторами геноцидів. Важливо звертати увагу учнівської молоді не тільки на трагедію знищення, але й на опір нацистським катам та спасіння переслідуваних. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від нацистського геноциду. Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важливим моральним уроком історії Голокосту.

Для учнів 1-4 класів ми рекомендуємо проведення уроків толерантності. У збірці «Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття» (див. Список додаткової літератури, 3) надруковані методичні матеріали по виховним заходам вчителя історії С. Резнікової, що  сприяють розвитку в учнів здатності до безконфліктного спілкування. Наприклад, у ході інтерактивної вправи «Подорож в бухту Милосердна» в учнів виховується поважне ставлення до інших людей, культур, націй.

Для учнів початкової школи можна рекомендувати також проведення заняття «Три ляльки», методика якого створена Міжнародною школою викладання та вивчення Катастрофи (Єрусалим, Ізраїль) (див. Список додаткової літератури, 3). В якості дидактичного прийому використовуються розповіді про дитячі ігри та іграшки, що займає особливе місце в світі дитинства. Учні знайомляться з історією ляльок, які належали єврейським дівчаткам у різних країнах, їх долю в роки Другої світової війни. На занятті діти вчаться співпереживати, цінувати рідний дім, родину, друзів.

Під час проведення занять для учнів 5-9 класів, присвячених трагедії Бабиного Яру, необхідно врахувати те, що дана категорія дітей є емоційно дуже вразливою, що зумовлює необхідність відповідного відбору навчально-методичного матеріалу. Година спілкування «Стосунки між народами – «свої» та «чужі»», матеріал до якого Ви знайдете у посібнику І. Щупака(див. Список додаткової літератури, 5), будуть сприяти розумінню важливості «знати й любити свій народ та знати й поважати усі інші».

З 2016 р. Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» за сприяння Міністерства освіти і науки України розпочав новий проект з використанням фотоматеріалів, документів з історії власної сім’ї – створення стіни пам’яті «Історія родини – історія країни» (для організації такого заходу необхідна вертикальна поверхня, на яку будуть прикріплюватися документи, фотоматеріали, спогади родин учнів про Другу світову війну). Організація такого проекту потребує додаткової підготовки, зокрема роботи батьками, рідними учнів, але саме через такий захід приходить розуміння родинного коріння, причетності до історії рідної країни та спонукає до створення власних проектів.

Учні 8-9 кл., як правило готові сприймати початкову інформацію про Голокост. Важливо подавати цю інформацію не у вигляді низки фактів, понять, а пов’язувати її з конкретними подіями, долями конкретних людей. Такий підхід персоніфікує, «залюднює» історії, робить її «живою». Для розповіді про Голокост через долі конкретних людей можна використати, наприклад, посібник І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5), де розповідається про унікальну історію рятування сім’ї Вайсів українською родиною Щепаняк. Пізніше один із врятованих дітей цієї сім’ї – ШевахВайс – очолив Кнесет (парламент) Ізраїлю; інший – АронВайс – став відомим істориком, дослідником Голокосту.

Учні 10-11 кл. вже мають досвід роботи з історичними джерелами. Ця робота передбачає розгляд учнями не лише офіційних документів, але також звернення до особистих свідчень, спогадів. Важливо звертати увагу учнів, що Голокост – це не тільки знищення, але й опір нацистському геноциду та рятування.

Для старшокласників може бути проведено заняття за матеріалом посібника І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5) «Митрополит Андрей Шептицький і дилеми морального вибору». Заняття дасть можливість познайомитись зі спогадами А. Шептицького та його сучасників періоду нацистської окупації України, розглянути моральні дилеми вибору, що поставали перед людьми в суворі часи випробувань.

Цікавий методичний прийом пропонує учитель історії Тетяна Ланевська(див. Список додаткової літератури, 3). Педагог пропонує методичну розробку історичної драматизації «Партитура Шопена, обпалена фотографія і п’ята графа або «Чи можна зіграти Гімн Свободи на інструменті насильства?»». Тут наводиться історія спасіння двох єврейських дівчат, сестер Жанни і ФріниАршанських, яких врятувала родина Боганча та… музика. Учні, учасники драматизації, можуть на собі відчути епоху, зігравши свою роль у імпровізованому міні-спектаклі. Головне, працюючи з учнями, вчасно «виводити» їх з ролі і наприкінці заняття проводити обговорення та підсумування.

Матеріали методичної розробки уроку з курсу «Людина і світ» (11 клас) за темою «Стереотипи та упередження» Н. Діордієвої (див. Список додаткової літератури, 3) містять тренінгове заняття «Єдність у різноманітті». Проведення такого заняття сприяє розвитку в учнів активної життєвої позиції, усвідомлення того, що культура толерантності є сучасною умовою збереження миру.

На уроках всесвітньої історії та історії України для учнів 11-х кл. рекомендуємо використовувати матеріали розділу ІІ посібника І. Щупака «Голокост в Україні: пошуки відповідей на питання історії» (див. Список додаткової літератури, 5). Тут розглядаються передумови, перебіг та наслідки Голокосту. Фотографії, карти, листівки, сторінки українських окупаційних газет, думки істориків – це той матеріал, з яким учні зможуть працювати самостійно. Цей матеріал можна також використовувати для роботи у групах.

Для проведення виховних заходів, церемоній до вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, корисними будуть розробки вчителів Г. Погончика, Л. Тягло, С. Шкляєвої, М. Шпак (див. Список додаткової літератури, 3).

Додаткову навчально-методичну літературу вчителі можуть безкоштовно отримати через замовлення до Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», який співпрацьовує з Міністерством освіти і науки України (вибрати потрібні вам книжки ви можете на сайті http://tkuma.dp.ua/ у розділі «Публікації»; замовити літературу можна також, написавши на електронну адресу library@tkuma.com або звернувшись за телефоном +38 056 717 7012). Навчально-методична література, що пропонується, рекомендована до використання в навчальному процесі та отримала відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.    Нацистський«новий порядок» в містахУкраїни: Збіркафотографій та документів з фондів Музею «Пам’ятьєврейського народу та Голокост в Україні». – Дніпропетровсвьк: Інститут «Ткума», 2015.

2.    Круглов А. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск: Институт «Ткума», …

3.    Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття. – Дніпро: Інститут «Ткума», 2016. – 228 с.

4.    Щупак І.Я. Історія Голокосту : Програма факультативного курсу / елективного курсу / курсу за вибором для 10 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (схвалено комісією з історії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти № 141/12-Г-469 від 25.03.2014). – Дніпропетровськ : Інститут «Ткума», 2014. – 12 с.

5.    Щупак І.Я. Голокост в Україні: Пошуки відповідей на питання історії. – Навчальний посібник для учнів старших класів серед. загальноосвіт. навч. закладів (схвалено Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів. Протокол № 5 від 28.12.2015). – 3-тє вид. – Дніпропетровськ: Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2015. – 148 с., іл., карти.

6.    Щупак І.Я., Врадій Є. Вшанування 75-ої річниці трагедії Бабиного Яру: минуле, яке має служити майбутньому // Історія в рідній школі : Науково-методичний журнал. – 2016. – № 9.

7.    Щупак І.Я. Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення та постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) // Український історичний журнал. – 2016. – №№ 4, 5.

НОВА програма з історії України 10-11 клас Рівень стандарту

Програма з історії України 10-11 клас Рівень стандарту  за посиланням на сайті МОН

   ://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html

Нові та змінені програми з історії та правознавства

Зміни до програм з історії (8, 10-11 класи) та правознавства, програми факультативів та нове у законодавстві (правознавство) за посиланням: http://osvita-stn.ucoz.ua/index/0-38

Методичні рекомендації на 2016-2017 н.р.

Історія

У 2016/2017 навчальному році одночасно будуть чинними дві  програми для учнів  5 класів: «Історія України. Вступ до історії» (К.:  Перун, 2005) та  «Історія України (Вступ до  історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Загальноосвітні навчальні заклади, які працюватимуть за програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що створені у відповідності з даною програмою та схвалені до використання Міністерством освіти та науки. 

Чинною для учнів 6 класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України», (К.: Видавничий дім «Освіта». 2013), а для учнів 7  -8 класів  - оновлена програма. 

 Учні 9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К.,  Перун, 2005), із пізніше внесеними до неї змінами. Програму розміщено на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України.

В основі вивчення історії є поєднання проблемно-тематичного, хронологічного, цивілізаційного та культурологічного принципів.

Навчальні програми з історії України та всесвітньої історії для учнів 8 класів, що набувають чинності у 2016/2017 навчальному році і створені у відповідності з нею підручники, відповідають сучасним вимогам до навчання історії, сприяють формуванню історичного мислення, що дозволяє учням самостійно тлумачити факти та події, використовувати історичні документи та карти, робити власні висновки та узагальнення.

XVI-XVIII ст. – надзвичайно важливий період історії України, особливо актуалізований нашою сучасністю, що вимагає дуже відповідального, об’єктивного і зрозумілого дітям даного шкільного віку підходу до висвітлення процесів, явищ, подій, до оцінки історичних постатей того часу. Звертаємо увагу на дві основні обставини, що впливають на значимість освоєння знань з історії України вказаного періоду:

а) «зацикленість» основних історичних явищ в рамках XVI- XVIІІ ст. (виникнення Запорозької Січі і реєстрового козацтва як збройної сили українського народу та ідеалу демократичного устрою суспільства і ліквідація Січі наприкінці XVIІІ ст.; визрівання передумов, виникнення, вдосконалення Української козацької держави – Гетьманщини і її ліквідація імперією; заселення Слобожанщини переважно українцями у XVI – середині XVIІІ ст., формування там полково-сотенного устрою і його знищення у другій половині XVIІІ ст. тощо);

б) більшість раніше ординарних сюжетів XVI – XVIІІ ст. сьогодні об’єктивно набули ознак витоків (пояснення) деяких сучасних проблем в житті держави і відносин у суспільстві (як-от: історія заселення Донбасу, українсько-російські відносини від 1654 р. до кінця XVIІІ ст., обставини утвердження на українських землях московського патріархату, міжконфесійні суперечності всередині українського народу, офіційна заборона діловодства українською мовою, українсько-кримські відносини тощо).

Акцент переноситься із питань соціально-економічного розвитку і антифеодальних народних повстань на історію політичну і воєнно-політичну, висвітлення заселення та господарського освоєння Середнього і Нижнього Подніпров’я, Півдня України та Слобожанщини.

Велика увага приділена історії формування козацтва як державотворчого чинника, а також розвитку культури як єдиного процесу на всіх українських землях з її регіональними особливостями, незважаючи на «розшматованість» українських земель між різними державами. Фактичний матеріал засвідчує, що мова, віра і культура були найважливішими чинниками єднання різних частин українських земель і збереження українського народу як етнічної одиниці.

Вперше окремі сторінки історії України складають сюжети з історії кримських татар, фрагменти якої раніше могли згадуватися лише в негативному значенні.

Важливо також на конкретних історичних фактах показати зв'язок української історії з європейськими та світовими процесами (наприклад, Великими географічними відкриттями, реформаційним рухом, розвитком культури тощо).

Формування сучасної української політичної нації також потребує звертати увагу й на представників інших народів, які у XVI–XVІІI ст. проживали на території України і робили свій внесок у її історію і культуру. Особливо можливо і доцільно реалізувати це на уроках за темою «Історія рідного краю».

Слід уникати гасел, а спокійно і толерантно розглядати факти (зокрема, в питаннях релігійного життя, міжнаціональних відносин). Патріотизм формують не гасла, а історичні факти і діяння людей.

Необхідно якомога частіше звертатися до вміщених у підручнику документів (а, за можливості, й інших публікацій) як свідків історії,   використовувати на уроках ілюстрації як доповнення до тексту відповідного параграфу.

         Восьмикласники розпочинають вивчення історії Нового часу – від Великих географічних відкриттів до Великої французької революції 1789 р. Одним із завдань курсу всесвітньої історії є виховання в учнів стійкого інтересу,  поваги до історії людства та культури, розуміння проблем  сучасності крізь призму історії Нового часу.

 Учні познайомляться з характерними рисами цього періоду:  зустріч цивілізацій, особливості ментальності людини XVI-XVIII ст.; зародження та розвиток капіталізму та його переваги над середньовічним суспільно-економічним устроєм;  причини революцій та реформи як альтернативний шлях розвитку суспільства і держави;  міжнародні конфлікти та війни; особливості релігійно-духовного життя європейців; найважливіші досягнення світової науки, культури та їх вплив на розвиток людської особистості; зміни в повсякденному житті людей.

Школярі повинні навчитися загальним принципам постановки та вирішення пізнавальних проблем,  досліджувати історичні джерела. Порівняно із Середніми віками, документальна база історії Нового часу є значно ширшою. Художні шедеври є окремим комплексом історичних джерел, які мають щонайбільше використовуватися при вивченні всесвітньої історії в 8 класі. Учні вчаться виявляти передумови та причини, пояснювати факти та порівнювати різні позиції, висловлювати при цьому власні судження. Варто ширше використовувати не лише джерела, вміщені в підручниках, а й додаткові джерела інформації.

З огляду на пізнавальні та вікові можливості учнів 8 класу, рекомендується якнайширше заохочення їх до самостійної роботи, власних творчих пошуків, розвитку аналітичних здібностей.

Зазначені особливості змістовного наповнення історії України та всесвітньої історії обумовлюють і деякі поради дидактичного характеру. По-перше необхідно прагнути допомогти учневі зрозуміти зміст кожної теми, хоча деякі з них мають продовження в наступних параграфах. Практика свідчить, що захоплення тестами у поєднанні з можливостями Інтернету, який є у ґаджетах кожного учня, негативно впливає на здатність логічно мислити, знаходити зв’язки між явищами і подіями, тим більше розуміти тенденції та процеси. У цій логіці дати, події, історичні особи мають бути лише віхами, які позначають розвиток і наслідки.

 Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників: атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.

Важливою складовою неоголошеної Російською Федерацією “гібридної війни” є маніпулювання національною пам’яттю українського народу. Тому ще актуальнішою  є  відновлення та збереження історичної пам’яті, формування національної ідентичності та відродження інтересу до історії України, її культури, традицій і звичаїв.

Загальнонаціональні історичні події, які сталися на території держави та закарбувалися в пам’яті багатьох поколінь, мають стати об’єднуючим чинником нації. Адже зі спільного розуміння минулого виростає спільна проекція майбутнього, що вкладається у формулу: “Немає пам’яті – немає ідентичності. Немає ідентичності – немає нації”.

Основним стратегічним ресурсом консолідації нації є освіта, зокрема – історична. Шкільний курс історії України має найбільші потенційні можливості для розвитку особистості, яка усвідомлює свою приналежність до Українського народу та сучасної європейської цивілізації; необхідність збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин.

Саме тому було створено нову редакцію програми з історії України, в основу якої покладено новітні досягнення історичної науки, особливості державотворення й закономірності формування української нації у рамках історії України  ХХ – початку ХХІ ст. Акценти зроблено на  тяглості українських державотворчих традицій; постійній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність, відновленні, збереженні й популяризації особливостей розвитку й традицій української культури тощо.

Нова редакція програм з історії України та всесвітньої історії  розміщені на web - cайті Міністерства. 

Академічний рівень та рівень стандарту: програми «Історія України. 10-11 класи»  (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю: програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень).

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми «Всесвітня історія. 10 - 11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)».  Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень). Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії, що розрахована на 3 тижневі години (105 годин на рік). Вищеназвані програми розміщені на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Варто згадати, що з шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи.

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії.

75-та річниця трагедії Бабиного Яру буде відзначатися в Україні на високому державному рівні. В системі освіти також заплановано низку заходів, що включають семінари для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, для студентів вишів, освітньо-музейні виставки, конкурси творчих робіт тощо.

24-29 вересня 2016 р. буде здійснено великий проект, розроблений організацією «Ukrainian Jewish Encounter» («Українсько-єврейська зустріч», Канада – Україна) у співпраці з українськими науковими та освітніми інституціями, Міністерством освіти і науки України. Ідея, основні завдання та заходи проекту були погоджені з Президентом України та українським Урядом. Програмою передбачено, зокрема, проведення Міжнародного симпозіуму; презентації спеціального видання книги, присвяченій трагедії Бабиного Яру та історичній пам’яті про неї; організація Меморіального архітектурного проекту; вшанувального концерту в Національній опері України; мистецьких виставок, кінопоказів, презентацій документальних фотографій тощо, а також Міжнародного молодіжного освітньо-культурного проекту.

В рамках останнього для студентської молоді з України та багатьох інших країн світу будуть організовані лекції провідних українських та закордонних істориків і культурологів, виступи літераторів, диспути та «круглі столи» з актуальних питань історії Голокосту, міжетнічних та міжкультурних відносин, проблем молоді та сучасного суспільства; «творчі варштати», інтерактивні заняття, психологічні тренінги; міжнародний конкурс творчих робіт учнів, вчителів та студентів за сприяння Міністерства освіти і науки України та ін.

В усіх навчальних закладах України Міністерство освіти і науки України пропонує провести 29-30 вересня «Уроки пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України». На цих заняттях варто згадати події Другої світової війни та злочини тоталітарних режимів, які є організаторами геноцидів. Важливо звертати увагу учнівської молоді не тільки на трагедію знищення, але й на опір нацистським катам та спасіння переслідуваних. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від нацистського геноциду. Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важливим моральним уроком історії Голокосту.

Для проведення уроків пам’яті, роботи на факультативних заняттях, у позашкільних заходах допускається використовування додаткової навчально-методичної літератури, яку вчителі можуть безкоштовно отримати через замовлення до Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», який співпрацює з Міністерством освіти і науки України (вибрати потрібні вам книжки ви можете на сайті http://tkuma.dp.ua/ у розділі «Публікації»; замовити літературу можна також, написавши на електронну адресу library@tkuma.com або звернувшись за телефоном +38 056 717 7012). Навчально-методична література, що пропонується, рекомендована до використання в навчальному процесі та отримала відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

11-22 квітня 2016 р. у м. Чернігові на базі Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбувся третій (заключний) етап VІІ Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2016» у номінації «Історія». У ньому взяли участь 25 вчителів історії – переможців обласного етапу конкурсу.

Першим конкурсним випробуванням, яке відбувалося заочно, було оцінювання Internet-ресурсу вчителя.

Аналіз сайтів показав, що більшість з них розраховані на вчителів як цільову аудиторію. Вони містять:

-       досвід роботи дистанційного навчання (В.Мицько) або окремих його елементів;

-       розміщення у блозі електронних версій підручників (їх частин) або посилань на сайти, де їх можна знайти (К.Аркуша, В.Мицько, Н.Кулакова, Т.Пилипович);

-       пропозиція учням звертатися до посібників, які подіють матеріал у стислому та спрощеному вигляді (О.Біла);

-       спонукання учнів до пошуку додаткової та довідкової інформації, подаючи її на окремих сторінках блогу (Н.Кулакова), або, посилаючись на сайти, де можна знайти відповідні джерела (І.Чернецька);

-       залучення учнів до роботи з картами як окремими тематичними, так і електронними версіями атласів (Н.Кулакова, О.Бурлака);

-       оприлюднення конспектів уроків (це здебільшого окремі уроки, в яких учителі презентують власний досвід (т.з., авторські уроки, А.Дяченко, І.Чернецька, І.Колесник, С.Колісніченко, Т.Пилипович, А.Свинчук, Т.Тарасюк, М.Чечур та ін.), але разом з тим, вони можуть бути використані учнями при виконанні домашньої роботи, для закріплення матеріалу та ліквідації інформаційних прогалин;

-       подання навчальної інформації у стислому узагальненому вигляді за допомогою умовно-графічної наочності та опорних схем та таблиць (В.Василенко), структурно-логічних таблиць (О.Воронова), «хмаринок слів» – набору слів, що характеризують історичну особу, події, період, поданих різним шрифтом одного кольору, згрупованих в межах контуру, у вигляді певних символів предмету;

-       розміщення в Internet-ресурсі інструкцій для самостійного виконання учнями завдань певного характеру у вигляді пам’яток (алгоритмів, здебільшого запозичених з методик формування умінь 80-х рр. ХХ ст. та адаптованих до сучасних вимог та посібника «Історія епохи очима людини» (В.Василенко, О.Бурлака, Г.Голіновська та ін.);

-       забезпечення вільного доступу учнів до використаних на уроці чи взагалі існуючим в Internet презентацій – своєрідного комплексного засобу навчання, що поєднують в собі вже згадані елементи (навчальний текст, фрагменти джерел, карти, зображення, умовно-графічну наочність, завдання з опанування матеріалу тощо). Це різною мірою притаманне майже всім учасникам конкурсу;

-       подання у блозі інструментарію контролю і самоконтролю над просуванням учнів у навчанні у вигляді авторських збірок різнорівневих тестів по кожному класу (А.Дяченко); онлайн-тести (О.Бурлака), тестових завдань з окремих тем (І.Чернецька): тестових завдань певного виду – так званих «інтерактивних модулів» на основі пазлів (Т.Веркалець); комплексу завдань різних типів на основі поширених в Internet платформ: стрічка часу, історичні пазли, тести, кросворди, «знайди пару», «збудуй послідовність» тощо (Г.Голіновська);

-       візуалізація навчання за допомогою відеоматеріалів, які можуть використати учні вдома під час підготовки до уроку, своєрідного замінника читання тексту підручника. Тут найбільш популярне, що згодом продемонстрували й уроки конкурсантів, є 108-серійна «Невідома Україна». Найчастіше учасники конкурсу розміщують на власних сторінках 5-8 відео без будь-якої системи та методичного супроводу. На цьому тлі вирізняються підхід Н.Власової до накопичення відео (13 фільмів для 7 класу, 11 – для 10-класу) з їх «прив’язкою» до конкретної теми та А.Дяченко – супровід відео текстовими анотаціями змісту фільму. Найцікавіші ідеї в цьому напрямку належать Т.Гнатюк. Вона пропонує своєрідний візуальний комплекс (який поки ще перебуває у стадії формування), що містить презентацію та відео (навчальне або науково-популярного характеру), де є можливість – мультиплікаційний або художній фільм. Таким чином, учень, ознайомившись з презентацією, усвідомлює навчальний матеріал у загальних рисах, який наповнюється та набуває образного вигляду під час перегляду фільму;

-       використання аудіоматеріалів. Цей методичний аспект був дуже популярним у «докомп’ютерну епоху» – у 70–80-х рр. ХХ ст., а з поширенням мультимедіа був поглинутий комплексним використанням зображення друкованого та аудіотексту. З огляду на це, цікавою видається ідея О.Ланіци добірки музичного супроводу до ключових тем курсу, і с творення своєрідного саундтреку. Це дає можливість застосувати сугестопедичне навчання,  яке передбачає вплив не лише на свідомість, а й на підсвідомість учнів. Школяр на уроці знайомиться з навчальним матеріалом на тлі музичного твору, потім вдома він вмикає музику і в нього з’являться ті образи, що сформувалися на уроці. Ще більшим ефектом має бути читання підручника під музичний супровід. Отже, є широке поле для експериментування.

             Проведені очні конкурси майстер-клас, уроки, захисти проектів показали, що учасники конкурсу намагаються розв’язувати найактуальніші проблеми методики навчання історії: більше 30% конкурсантів (О.Аркуша, Н.Власова, Г.Голіновська, Т.Гуцул, В.Мицько, О.Середа, І.Чернецька) обрали своєю темою різні аспекти розвитку критичного мислення учнів на уроках історії в різних аспектах; 20% учасників мали цільове спрямування на організацію роботи з джерелами: візуальними (О.Вдовін, Т.Веркалець, Н.Кулакова), різних типів (С.Колісніченко) та джерелом як засобом формування навчально-дослідницьких умінь (Т.Пилипович); 16% учителів презентували досвід використання інформаційних технологій: на рівні їх елементів (А.Дяченко), використання комп’ютерних ігор (Т.Гнатюк), робота з програмою Master Tool (О.Бурлака), використання сервісу Veb2.0 (Н.Власова); 8% учасників конкурсу реалізовували у власному досвіді ідею інтеграції у навчання: на рівні метапредметного підходу (О.Біла), та використання внутішньопредметної та міжпредметних зв’язків (І.Чернецька). Деякі конкурсанти зосередили свою увагу на окремих актуальних проблемах теорії та практики навчання історії: інтерактивні методи і прийоми навчання (В.Василенко, Г.Голіновська), евристичні методи (О.Ланиця), прийоми кооперативного навчання (І.Усатенко), використання стурктурно-логічних таблиць у навчанні (О.Воронова), розвиток обдарованості (А.Свинчук), використання прийомів мнемотехніки (Т.Тарасюк), активізація пізнавального інтересу учнів (Л.Ворожбит) тощо.

             Усі конкурсанти демонстрували вміння організовувати компетентнісно орієнтоване навчання історії, зазначаючи це у назві теми як стрижневу спрямованість власного досвіду (К.Аркуша, Т.Вергалець, Л.Ворожбит, Т.Гуцул, І Колесник, Н.Кулакова) або вважаючи розвиток предметної компетентності як показник своєї професійної діяльності.

             При організації практичної частини конкурсанти довели, що активно впроваджують задекларовані у навчальній програмі діяльнісний підхід, продемонструвавши вміння організовувати групову діяльність на уроці та вільне володіння інтерактивними методами навчання, найпопулярнішим з них виявилися «Ажурна пилка», «Мозковий штурм», «Займи позицію» та «Зміни позицію». Це свідчить про те, що інтерактивні методи вже стереотипізувалися і стали звичним явищем у сучасній практиці навчання.

             Виходячи з характеру завдань, що пропонувалися вчителями, їх ставлення до учнів та їхньої роботи, характеру оцінювання, прагнення до створення атмосфери співробітництва, видно, що конкурсанти прагнуть реалізувати у власній діяльності ідеї особистісно зорієнтованого навчання.

Всі учасники конкурсу показали вільне володіння комп’ютером, супроводжували розповідь комп’ютерною презентацією, насиченою музичним супроводом, відеофрагментами, завданнями, створеними на основі комп’ютерних програм – історичних пазлів, стрічок часу, кросвордів, «рухливих карт» тощо.

             Конкурсанти широко використовують у практиці різноманітні графічні опори на різних етапах навчання: кластери, асоціативний кущ, гроно знань (дерево пізнання) при актуалізації навчального матеріалу; структурні схеми і таблиці під час пояснення нового матеріалу; сенкани або сенквейни, «фішбоун» тощо.

             Проте конкурсанти обирали надто широку тему, пов’язану з формуванням складних учнівських якостей і при цьому застосовували велику кількість прийомів, методів, засобі. Вони демонстрували їх на прикладах різних курсів та різних класів.

             Загалом відчувалася наявність у конкурсантів певних проблем з визначенням теми майстер-класу:

-  одні учасники ототожнювали її з темою навчального заняття;

-  деякі конкурсанти  обрали надто загальну тему, в межах якої можна було розповідати про все, що має будь-яке відношення  до навчання історії

-  дехто з учасників  намагався  вивчати один процес в межах  іншого;

-  окремі конкурсанти взяли за цільові орієнтири надто складні  категорії, інструментарій вимірювання яких недостатньо розроблений ;

-  частина учасників конкурсу, аби уникнути конкретики вживають  в назвах тем занадто абстрактні терміни

-  подекуди зустрічається відверто неправильне вживання спеціальної методичної термінології.

             Загалом, проведені конкурси показали наявність розбіжностей між теоретичною (в сенсі методики) підготовкою та практичними наробками конкурсантів. Це підтвердилося під час  виконання учасниками конкурсу тестових завдань з фахової майстерності.

Правознавство

Сучасні освітні тенденції передбачають зміщення акцентів у правовому навчанні школярів із накопичення знань до формування здатності учнів самостійно здобувати, аналізувати, тлумачити, переосмислювати, інтерпретувати, оцінювати й застосовувати на практиці різноманітну правову інформацію. Згідно вимог Державного стандарту базової і повної середньої освіти навчання учнів правознавства має спрямовуватися на формування в них системи ключових і предметних компетентностей. Правова предметна компетентність виступає інтегрованою здатністю учня реалізовувати на практиці правові знання, загальнонавчальні та предметні вміння й навички, способи діяльності, цінності й ставлення в поведінкових моделях у правовому контексті.

При викладанні правознавства вчителю слід тримати в полі зору притаманні українському суспільству сучасні напрацювання в правовій науці, динаміку суспільних відносин, певний консерватизм національного законодавства, результати активної нормотворчої діяльності органів державної влади.

У викладанні предметів «Правознавство. Практичний курс» у 9-му класі, «Правознавство» в 10-му класі (рівень стандарту) та в 10-11 класах (профільний рівень) необхідно враховувати зміни в законодавстві України, що відбулися протягом поточного навчального року: «Про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо призову громадян України на строкову військову службу (від 18.02.2016 р. № 1008-VIII), «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» (від 04.02.2016 р. № 990-VIII), «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (від 24.12.2015 р. № 921-VIII), «Про державну службу» (від 10.12.2015 р., набуття чинності 01.05.2016 р., № 889-VIII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» (від 10.12.2015 р. № 888-VIII), «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (нова редакція, від 26.11.2015 р. № 835-VIII), «Про Державне бюро розслідувань» (від 12.11.2015 р. № 794-VIII), «Про зовнішню трудову міграцію» (від 05.11.2015 р. № 761-VIII), «Про електронну комерцію» (від 03.09.2015 р. № 675-VIII).

Крім цього, слід взяти до уваги перспективні зміни до Конституції та законів України, що перебувають на розгляді у Верховній Раді України: змін до Конституції України щодо децентралізації влади та правосуддя, проектів Трудового кодексу України, законів України «Про освіту», «Про професійну освіту», «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Навчально-методичне забезпечення навчання учнів правознавства, рекомендоване Міністерством освіти і науки України, суттєвих змін не зазнало. Чинними залишаються такі програми: для 9-го класу – «Правознавство. Практичний курс» (35 год.) зі змінами, внесеними у 2015 році, для 10-го класу – «Правознавство» (рівень стандарту) ( 35 год.); для 10-11-х профільних класів – «Правознавство»  (профільний рівень) (105 год.) зі змінами, внесеними в 2016 році. Програми названих предметів інваріантної частини навчальних планів розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua, видані окремими брошурами та опубліковані у фахових виданнях.

Навчання дев'ятикласників предмета «Правознавство. Практичний курс» має на меті формування їхніх особистісно значущих умінь і навичок, серед яких такі як: користуватися джерелами права; володіти елементарною правовою термінологією; зв'язно та логічно викладати матеріал із морально-правових проблем; критично мислити на правовому матеріалі, аналізувати, синтезувати правову інформацію.

Особливу увагу в навчанні учнів практичного курсу правознавства слід приділити формуванню фундаментальних цінностей, що слугують основою демократичної держави та громадянського суспільства (права і свободи людини, гідність людини, верховенство права, справедливість, народовладдя).

При організації навчання учнів 9-го класу правознавства в центрі уваги вчителя мають перебувати практичний і творчий складники їхньої навчальної діяльності. Для реалізації практико-орієнтувального спрямування практичного курсу правознавства вчителю слід широко застосовувати в навчанні дев'ятикласників пізнавальні завдання, що формують і розвивають їхні вміння й навички застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці. Це аналіз і розв'язання правових ситуацій, складання юридичних документів за зразком, аналіз фрагментів нормативно-правових актів, складання схем, логічних ланцюжків тощо. Навчання практичного курсу правознавства має спрямовуватись також на задоволення потреб учня, його особистісний розвиток. Тому в арсеналі вчителя правознавства мають бути й такі види навчальної діяльності учнів як виконання проектів (індивідуальних чи групових), підготовка міні доповідей, презентацій з актуальних правових тем, написання творів-роздумів тощо. 

Варіативні курси правознавчого й громадянознавчого змісту в основній школі виконують роль пропедевтичних курсів та курсів допрофільної підготовки учнів. Це курси: «Живи за правилами» (7–8 кл.); «Вчимося бути громадянами» (8 клас); «Ми – громадяни України» (9 клас).

«Правознавство» як навчальний предмет у старшій школі має на меті формування системного уявлення в учнів про державу та право як основні засоби впорядкування суспільних відносин, вміння використовувати їх у практичному житті.

Цьогоріч у навчальні програми предмета «Правознавство» як рівня стандарту, так і профільного рівня внесено зміни.

Програми посилено освітнім компонентом навчання прав людини відповідно до рекомендацій ОБСЄ щодо впровадження підходу, заснованого на правах людини, до загальної середньої освіти в Україні (соціогуманітарний цикл). Так, у навчальній програмі рівня стандарту у відповідних темах виокремлено питання зі сфери навчання прав людини, а саме: в темі «Особа, суспільство держава» це питання «Покоління прав людини»; у темі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» це питання «Міжнародні стандарти у галузі прав людини: поняття, акти, що їх закріплюють», а також уведено практичне заняття «Європейський суд з прав людини».

Акцент зроблено на людиноцетричному підході до шкільного правознавства як за рахунок тем із галузі прав людини, так і через уведення відповідних питань, наприклад, «Основоположні та загальні принципи права» (в темі 1 частини 2), «Публічне адміністрування» (в темі 4 частини 3).

В навчальній програмі «Правознавство» (рівень стандарту) зменшено обсяг матеріалу в розділах із теорії держави і права з відповідним відображенням цих змін у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, переструктуровано зміст окремих тем й уточнено їх назви (наприклад, тема «Загальна характеристика житлового та земельного права»).

Посилено міжкурсові зв'язки між предметами «Правознавство. Практичний курс» (9-й клас) та «Правознавство» (рівень стандарту, 10-й клас) за рахунок вилучення з програми 10-го класу й винесення на повторення (етап актуалізації знань учнів на уроці) правових понять, що вивчалися учнями в 9-му класі, наприклад, у темах щодо права, правовідносин, правопорушення, юридичної відповідальності, окремих галузей права (цивільного, сімейного, трудового, кримінального) тощо.

Посилено практичне спрямування «Правознавства» як рівня стандарту, так і профільного рівня через зменшення питань теоретичного змісту й уведення практичних занять (уроків-юридичних практикумів та занять із визначеною темою). Такі заняття уявляються уроками застосування правових знань, предметних умінь і навичок, де учні індивідуально й взаємодіючи між собою (у малих групах) під керуванням учителя розв'язують юридичні задачі, відтворюють юридичні процедури, опрацьовують джерела права, ґрунтовно характеризують правові явища й процеси тощо. Практичні заняття можуть використовуватися вчителем і для тематичного оцінювання учнів.

Для 10-го класу рівня стандарту таких занять заплановано сім, три з яких є юридичними практикумами й передбачають аналіз правових ситуацій та розв'язання юридичних задач із тих чи інших галузей права, а чотири є  тематичними – «Характеристика державного ладу», «Європейський суд з прав людини», «Вибори до органів місцевого самоврядування», «Особливості права власності неповнолітніх».

Кількісне співвідношення типів уроків у предметі «Правознавство» (рівень стандарту) є таким: на уроки вивчення нового матеріалу відведено 70 % урочного часу (24,5 год.), на вступну частину та уроки узагальнення й повторення – 10 % ( 3,5 год.) та на практичні заняття – 20 % (7 год.).        

Щодо навчальної програми предмета «Правознавство» профільного рівня, то вона суттєво розвантажена за рахунок вилучення надмірно деталізованих питань практично в усіх розділах і темах програми та редагування вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У багатьох темах зменшено обсяг змісту, особливо щодо опису й характеристики тих чи інших правових явищ, моделювання учнями правових процесів/процедур тощо. 

У навчанні учнів профільних класів правознавства особливу увагу слід приділити практичним заняттям, що пропонуються новою редакцією програми. Їх заплановано 22 – по 11 в 10-му та 11-му класах. Практичні заняття надають учням можливість застосувати правові знання до конкретних ситуацій, удосконалити вміння працювати з нормативно-правовими актами, розвинути комунікативні навички, здійснити професійний вибір тощо. Вчителю правознавства слід ретельно готувати й уроки повторення та узагальнення, пропонуючи учням різноманітні завдання репродуктивного, пізнавального й творчого типу. Таких уроків у програмі 14 – по 7 на кожний рік навчання. Програмою передбачено також резервний час – 3 години в 10-му й 2 години в 11-му класі. Цей час може бути використаний для зустрічей учнів із представниками юридичних професій, державними службовцями, депутатами місцевих рад, для ділових ігор, турнірних боїв чи підбиття підсумків учнівських проектів.

Навчання старшокласників правознавства на профільному рівні забезпечується й варіативними курсами. Суспільна перебудова, політична й соціальна напруга, притаманні сучасному українському суспільству, актуалізують необхідність викладання в старшій школі курсів за вибором учнів громадянознавчого («Основи культури гендерної рівності: ми різні – ми рівні (9–10, 11кл.); «Права людини» (10–11 кл.); «Права людини в Україні» (10–11 кл.); «Основи демократії (громадянська освіта)» (10–11 кл.)); юридичного («Основи відновного правосуддя» (10–11 кл.); «Конституційне право України» (10–11 кл.)), гуманітарного («Досліджуємо гуманітарне право» (10–11 кл.)) та профорієнтаційного спрямування («Світ юридичної професії» (10 кл.).

Правознавчі предмети та варіативні курси мають значний потенціал для національно-патріотичного виховання учнів, їхньої самоідентифікації, становлення активної життєвої позиції. 

В умовах російської агресії украй актуальним є вивчення курсу за вибором "Досліджуючи гуманітарне право", який містить основні положення Міжнародного гуманітарного права. Курс  сприяє формуванню в учнів власного ставлення до норм МГП, отриманню ними знань про найбільш поширені способи захисту себе і своїх близьких в неординарних життєвих ситуаціях, пов'язаних з ризиком; розвитку вмінь учнів регулювати власну поведінку в повсякденному житті; вчить визначати межі порушень МГП, формувати вміння оцінювати ситуації насильства з гуманітарної точки зору;  попереджувати ескалацію насильства. Школярі мають розуміти причини появи біженців, складнощі їхнього життя тощо.

Для досягнення мети навчання учнів правознавства, виконання закладених у навчальних програмах завдань ефективними є інтерактивні методи як-от аналіз і розв’язання правових ситуацій, «мозковий штурм», робота в малих групах, ситуативне моделювання, дискусія тощо. Систематичне застосування вказаних методів в урочній та позаурочні діяльності учнів сприяє практичній реалізації компетентнісного та діяльнісного підходів у навчанні.

Основою знань є понятійний апарат учнів, тому на уроках правознавства вчитель має приділяти належну увагу його формуванню (через систему пізнавальних завдань, в тому числі й комплексного характеру, наприклад, складання юридичного словничка за статтями закону, виявлення в тексті й пояснення чільних правових понять, завдання на порівняння, побудову графічних організаторів тощо).

Міністерством освіти і науки України спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні розроблено Шкільний календар прав людини, метою якого є поглиблення знань педагогів з прав людини та зміцнення їхніх умінь і навичок щодо викладання прав людини у шкільному та позашкільному середовищі; надання методичних рекомендацій з правового виховання учнів 1-11 класів, формування їхніх знань з прав людини та підвищення їхньої правової культури. Навчальний посібник призначений для класних керівників, педагогів-організаторів, вихователів груп продовженого дня та ін. У посібнику викладено орієнтовну тематику правознавчих заходів у кожному місяці року для чотирьох вікових категорій – 1-4, 5-7, 8-9 та 10-11 класи. Календар буде розміщено на офіційному сайті Міністерства.

З огляду на обмежені часові рамки вивчення учнями інваріантних правознавчих предметів, слід залучати їх до позаурочних і позашкільних заходів із правової тематики (конкурси, ігри, тематичні тижні), олімпіад з правознавства та турнірів юних правознавців.

Для ефективного навчання правознавства важливими є досконале володіння вчителем змістом правознавчих предметів і курсів, інноваційними підходами до організації навчання, арсеналом активних й інтерактивних методів навчання та стратегією застосування цих методів в навчальному процесі та позаурочній діяльності учнів. Не менш важливою є й самоосвіта вчителя правознавства.

Із метою кваліфікованого викладання правознавства в загальноосвітніх навчальних закладах бажано, щоб правознавчі предмети й курси викладалися в школі одним вчителем.

До проведення уроків з правознавства, активізації роботи з правової освіти учнів слід залучати депутатів місцевих рад, державних службовців місцевих органів виконавчої влади, суддів місцевих судів, представників обласних/районних управлінь юстиції. Їхні знання й досвід практичної роботи сприятимуть підвищенню мотивації й інтересу учнів до правознавства та посилюватимуть профорієнтаційний компонент у навчанні.

Філософсько-світоглядні дисципліни

У старшій школі чинними залишаються програми «Людина і світ. 11 клас», «Філософія. 10-11 класи», (К.: Поліграфкнига, 2010).

В контексті російської інформаційної агресії  особливе місце в нашому суспільстві посідає медіа грамотність, що є  життєво необхідною навичкою. Інформаційно-пропагандистська війна Росії проти України вже внесла істотні зміни до мотивації та змісту медіа освіти, з фокусом на формуванні навичок критичного мислення та імунітету до маніпуляцій громадською свідомістю та пропаганди. Українське суспільство потребує ширшого вироблення навичок формування медійної громадською свідомістю та пропаганди. Освітні заклади — це саме ті інституції, що мають усі можливості для того, щоб долучитися до формування медіаграмотного споживача. Як для вчителів, так і для учнів важливо стати інформаційно та медійно грамотним, набути певних навичок, пов’язаних з роботою в інформаційному та медіапросторі.

У 2016 році вийшов друком посібник «Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін». Це перша спроба в Україні інтеграції медіаграмотності у викладання суспільних дисциплін. З електронним варіантом посібника можна ознайомитися за посиланням: http://www.aup.com.ua/upd/mo.pdf

Одним з важливих напрямів освіти є розвиток толерантності й порозуміння в Україні через міжкультурну освіту, запровадження інноваційних практик роботи з формування соціальної компетентності дитини починаючи з дошкільних навчальних закладів, в початковій школі та під час виховних годинах в середній та старшій школі.  Рекомендуємо  інтегровану програму з міжкультурної освіти «Культура добросусідства». 

Курси морально-духовного спрямування

         Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою і вивченням етики чи курсів духовно-морального спрямування (додаток 13 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. № 409 в редакції наказу Міністерства освіти і науки України  від 29.05. 2014 № 664) у 2016 -2017 навчальному році в 5-6 класах продовжується вивчення предмета «Етика» або курсів духовно-морального спрямування.  Для шкіл, що користуються іншими Типовими планами, ці курси можуть вивчатись за рахунок варіативної складової. Натепер Міністерством рекомендовано  декілька  програм: «Етика» (Київ, «Перун», 2005), «Християнська етика в українській культурі» (вид –во «Сім кольорів», 2013), «Біблійна історія та християнська етика» (вид –во «АСМІ», Полтава,2011), «Основи християнської етики» (вид –во «Літера ЛТД», 2011). Викладання основ християнської етики та інших предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах відбувається за умови письмової згоди батьків та за наявності  підготовленого вчителя. 

Для належного підвищення кваліфікації вчителів  етики та інших  курсів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання  можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, кабінети тощо.

         Зміст курсів духовно-морального спрямування не передбачає катехізацію, неприпустимим є також нав’язування учителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших Церков, примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо.

         Предмети духовно-морального спрямування  слід викладати  в тісній співпраці з батьками, інформувати батьківську громадськість про особливості християнської етики, давати їм  можливість  відвідувати уроки і позакласні заходи з предмета.